Щоденник моєї свободи (2022)

 Щоденник визволення / Щоденник моєї свободи / Мої визвольні нотатки -

це все аналоги назви дорами "나의 해방일지".

Серіал про життя та думки 4-х різних молодих людей.

Якщо дуже коротко, то цей серіал філософський, нудний-занудний, спокійний, не романтичний, про реальне життя корейців-трудяг... Але про все по порядку.

Далі - багато тексту! 

Скажу чесно, що цей серіал почала дивитись через відгуки під дорамою. Чи я жалкую про витрачений час на цю дораму? Ну.. зовсім трішки! 

Дорама справді дуже спокійна, затягнута, нудна, без романтичних чи веселих моментів. Це кіно однозначно не для усіх. Тут багато філософії, свідомих речей, про які головні герої багацько говорять. І через свої слова сказані чи не сказані, мають наслідки, які теж розгрібають. Тут практично відсутні романтичні моменти, тут практично не сміються, тут немає крові чи екшну, тут немає веселощів та радостей життя, лише моментами. Тут дуже багато розпачу, страху, невпевненості, злості, сліз, сміливості, розчарувань головних героїв, їх батьків, друзів, колег. Тут багато праці у кадрі і це не лише праця в офісі, це й важка праця на полі і у майстерні. 

Дуже багато часу приділено героїні Йо Мі Джонг // Yeom Mi-jeong (грає Кім Джі Вон  // Kim Ji-won // 김지원), її емоціям, переживанням, її самотності, незважаючи на те, що у неї є брат та сестра і живі батьки. Її стриманість, беземоційність, вміння тримати усі негативи її життя в собі, це мене страшенно дивує. Хоча часом.. я дійсно її розуміла, але це ну.. відсотків 40. 

Знаєте, це не дорама, де ти розслабляєшся, коли дивишся таке кіно. Перших серій 6-7 я взагалі не могла зрозуміти про шо власне кажучи ця дорама, навіщо її зняли, у чому заміс, яка ціль проєкту.  Потім випадково прочитала про відгуки відомих критиків та кіноманів, що це соціальна дорама про соціальність (соррі за тавтологію) і реальне життя молодих корейців. Як вони хочуть змінити свої життя, але не змінюють їх. 

Я згодна... але як показала дорама, всі молоді люди усього світу стикаються з такими проблемами бідності, безгрошів'я, розпачу, праці, неприйняття.. а не лише корейці. 

Кожен герой дорами упродовж усіх 16 серій росте в своїх очах, бориться з собою, з навколишнім світом, з проблемами, з неприємностями. Крім, напевно містера Гу. Він у нас алкоголік. 

Поки він у селі, він працює, втомлюється, але багато п'є, коли він починає бачитись частіше із Йо Мі Джонг, він навіть починає всміхатись, але коли відбувається зміна обстановки, містер Гу повертається до свого справжнього життя, він знову стає собою і.. ще більшим алкоголіком.  

Я весь час чекала на розвиток відносин Йо Мін Джонг та містера Гу, але ні. Десь щось, але вони такі різні.. особливо мужчина, бо живе у дуже небезпечному світі.. можливо, якби серіал був 24 серії, то був би розвиток. Але пишу і сумніваюсь в цьому.

Між ними більше всього інтимних моментів і за весь серіал єдиний (!!!) поцілунок. Це взагалі єдиний поцілунок для усіх 4-х головних героїв. Ви можете таке уявити у дорамах? 

Але деякі замисли я все ж не зрозуміла, як і поворот подій. Невже в інтровертів та простих людей з Кореї (а по ходу не лише в цій країні) так багато драми і справді не складається життя - робоче, соціальне, особисте? Невже дійсно все так безнадійно?! Напевно через різні культури та традиції я все ж деяких моментів не розуміла і не зрозуміла. 

Після серії 12, коли ми більш-менш звикаємо до ГГ, до їхніх життів, їхнього способу та режиму життя, ось тут починається якась динаміка подій. Хоть щось справді відбувається хороше чи просто зміни, а зміни це стрес.. і це теж добре, але до них знову треба адаптуватись. 

Закінчується дорама абсолютно не зрозуміло!! Єдине логічне завершення, це про Йом Чан Хі (Yeom Chang-hee), якого грає Lee Min-ki, як він випадково потрапляє не в той кабінет профорієнтованості, коли прийшов навчатись і нарешті розуміє своє призначення у цьому житті. 

  

   

В цілому дивитись цю дораму важко через затягнутість, спокійність та занудство. Уявити собі не можу, якби я чекала на кожен вихід серії. Але я таки її подивилась, я герой))) 

Чи дивитись? Дивитись, якщо ви інтроверт чи амбіверт як я. Щоб побачити життя корейців без прикрас і романтики, кохання, натяків. Оголені емоції без слів. Але я точно не хочу передивлятись цю дораму. 

p.s. Щодо підібраних акторів. Тут склалось все - їх справді ідеально підібрали, вони різні і грають чудово. Їм віриш. 

__________ * __________